Ось уже кілька років молодий житель Тернопільщини проживає день за днем, місяць за місяцем, плекаючи у своєму серці надію. Його життя залежить від удачі та людської небайдужості. Ігор Собчук – юнак, якого хвороба позбавила свободи, та не зламала волі.
“Файне місто” неодноразово писало про цього чуйного, доброго хлопця. На жаль, з Нового року нічого не змінилося. Історія Ігоря, сповнена виснажливими поїздками та очікуванням, продовжується. Хлопець й досі не отримав донорського органа – нирки. Відтак, змушений чекати, їздити на обстеження, поновлюватися у черзі і… вірити, вірити, вірити.
Нагадаємо, 20-річний житель села Мізюринці Шумського району практично з народження бореться за своє життя. З трьох років Ігор хворіє спадковим нефритом. Щодня приймає необхідні ліки, систематично проходить процедури діалізу – три рази на тиждень, по 4 години кожна – з 00:00 години і до 4 ранку. Проводять її у медичному закладі під наглядом лікаря та медстестри. Під час діалізу Ігор практично ніколи не спить. Процедури виснажуть, але іншого виходу у юнака зараз немає. Окрім цього, хлопець перебуває ще й у постійному пошуку коштів.
“7 листопада було три роки як я на діалізі, а в лютому буде два, як я стою в черзі на пересадку нирки в Мінську.
Свободи… Хвороба позбавила мене свободи. Я не можу подорожувати. А стільки доріг є незвіданих, стільки місць, де я не був, країн. Через діаліз я не можу собі цього дозволити, я “прив’язаний” до медичного закладу і препаратів.Я навіть не можу випити стільки води, скільки хотів би. Є обмеження – до одного літра в день. Коли ти хочеш води ,а тобі не дозволяють,бо великий набор… Все що я п’ю і їм мені забирає діаліз, а там обмеження в наборі. Не може діаліз забрати більше 4кг. Лікарі нам рекомендують набирати не більше 2% від своєї ваги, щоб було менше нагрузки на серце. Для моєї ваги можна знімати 2кг, а завжди більше виходить”, – каже Ігор Собчук.
Зізнається журналістам “Файного міста” молодик й у тому, що інколи боротьба настільки виснажує та забирає останні сили, що йому хочеться опустити руки. Та любов рідних і небайдужість до його проблеми зовсім незнайомих йому людей не дає цього зробити. Ба більше, цього разу він вирішив випробувати ще один шанс на повноцінне життя – стати на чергу за донорським органом ще й у Львові. Аби зробити це, знову ж таки потрібні кошти, й чималі.
Допоки донора не знайшли, мені доводиться періодично їздити до Мінська, аби поновити документи та здати аналізи. Таких процедур в Україні не роблять, а зробити це онлайн є неможливим. У лютому мені знову потрібно їхати до Мінська на обстеження та поновлення у черзі. Для цього мені потрібно 18 тисяч – 10 на аналізи і 8 – на дорогу.
Також я вирішив стати на чергу у Львові. Запитав у медиків, що для цього потрібно. Мені сказали, що потрібно здати аналізи, вартість яких 10 тисяч гривень, та ще 6 тисяч гривень на обстеження та аналізи іншого типу. В загальному 16 тисяч гривень.Я не знаю, де маю взяти кошти на вже обов’язкову поїздку до Мінська, то що вже говорити про Львів. Шанс є, важко його не використати, коли знаєш про його існування. Та… кошти. А жити то хочеться, – каже Ігор Собчук.
В майбутньому хлопець хоче стати кухарем. Через захворювання юнак не мав можливості вступити до вишу або ж професійно-технічного училища – нирки відмовили практично одразу після закінчення школи.
Кудись вступити на навчання не встиг. Після випускного відмовили нирки і я попав на діаліз в Охматдит в Києві. Мені було ще 17років, і тільки там дають діаліз для дітей. Мрію стати кухарем. Дуже подобається готувати різні страви. Я знаю, що так буде, я вірю в це”, – додає Ігор.
З неабиякою теплотою та трепетом у голосі дякує всім, хто допомагав йому у минулому, робить це сьогодні і тим, хто не омине його історії у майбутньому.
Реквізити для допомоги:
Приватбанк: 4149499115367490 Собчук Ігор Ігорович
Телефон: 097 749 97 67
